ЧОМУ Я ХОДЖУ НА МІТИНГИ І ЯК ЦЕ УЗГОДЖУЄТЬСЯ З МОЇМ ХРИСТИЯНСТВОМ

Я вибрала активну громадську позицію в житті, бо вважаю, що реагування на злочини і несправедливості є також частиною місії. Цей тиждень почався із нових мітингів проти закону про регіональні мови. Як філолог, я розумію важливість  національної мови для народу і не можу стояти осторонь вбивання української мови й культури. Для мене ці акції не політичні в сенсі підтримки певної політичної сили (принаймні не вважаю себе учасником цього, якщо так складеться, оскільки на даний момент не підтримую жодної політичної сили), а громадські. Мабуть, громадський активізм зараз  єдиний дієвий метод зберегти Україну від поступовї втрати держави.

ЛЮДИ ГОВОРЯТЬ. ДЕСЯТЬ ЦИТАТ НА ТЕМУ МОВНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ

Вистава під назвою «Закон про засади мовної політики» у театрі Верховна Рада триває. Роздумуючи над ситуацією, в моїй голові назбиралося з десяток епізодів та фраз, що запали в серце – почутих на вулиці, прочитаних в часописах. Замість того, щоби патетично доводити згубність закону 9073 для України, поділюся життям.

ЯК ДОПЛИВТИ ДО БЕРЕГА? (ДОСВІД ОДНОГО ЖУКА)

Сьогодні ввечері я знову пішла на молитовну прогулянку. Як добре, що на ці три відносно безтурботні роки мого життя Бог поселив мене на околиці Києва біля парку "Феофанія". Багато дерев, жаб і квітів чули мої думки, переживання, молитви. Сьогодні я заходила в ліс із думкою "Як відрізнити Божий шлях для мене від моїх похотей?". Я знаю, що через якийсь час закінчиться спокійний сезон, потрібно буде вийти з долини і йти на гору. Тому що життя є шлях, тому що в кожної людини є покликання, і в мене також. Але навіть там, на горі, мене втомлену буде очікувати з водою Той, Хто завжди любить і все знає.

"БЛЯШАНКА ПО 5 КОПІЙОК, ПЛЯШКА З-ПІД ПИВА - ПО 15"

В понеділок ввечері іду на збори "Відсічі" (громадської організації, що виступає проти антиукраїнських тенденцій, напр., як "Закону про регіональні мови") в будинок видавництва "Смолоскип". Востаннє була там першокурсницею, 2005-го, на читаннях віршів Дністрового. Тоді мені не сподобалося, бо було щось про проституток і неприкрашені реалії 2000-х.

ПРО СТРАЖДАННЯ

В черговий раз я знімаю маску успішності, вуаль лицемірства і пишу про страждання. Бо це частина мого життя. В житті є місце для радості, є місце для печалі. 

САТАНА НА ЩОДЕНЬ. ЗОВСІМ БЕЗ МІСТИКИ

В обід пішла на кухню смажити млинці. Вдень в гуртожитку майже нікого нема, я залишена сама на себе. Приготування їжі (особливо млинців!) – це процес медитації. Я розслабляюся і поринаю в себе. Фантазую, згадую. Вдень люблю виконувати монотонну роботу, а ввечері і вночі – творчу, коли прокинуся (а це не завжди ранок) – мріяти, молитися, планувати. Вдень буває найважче, особливо, коли пишу дисертацію, тому краще піти десь на вулицю, зайнятися плануванням заходу або прибрати в кімнаті. Чи зготувати щось, а ще краще з’їсти потім це з кимось.

ПРО САМООЦІНКУ

1

Чимало людей комплексують через успіх, красу, таланти інших. Це відбувається між подругами, друзями, колегами, коханими, між батьками і дітьми, вчителями й учнями... Є різниця між тим, щоб порівнювати себе з кимось і черпати натхнення через приклад іншої людини. Тому краса, успішність, талант іншої людини не повинні нас пригнічувати, а навпаки – давати поштовх іти вперед! Нам немає чим хвалитися. Все, що в нас є, ми отримали від Бога.

Я не вірю в сильних людей. Тобто я вірю, що сильних людей потенційно не існує. Є Бог, який проявляє силу, коли ми немічні. Якщо він зміг – то і я зможу. Якщо в неї вийшло – і в мене вийде. 

Вийди з позиції жертви. Думай про те, як ти будеш перемагати. Почни мріяти. Роби щось. Роби, що можеш.