А почалося все з «Рок-Січі». На початку літа я зробила репост програми фестивалю у Фб і закликала реципієнтів сходити і
відірватися. В сенсі слухати, співати, танцювати. Очікувано, пост
розкритикували деякі мої побожні друзі, бо там були бенди з англійськими лексемами «цвинтар»,
«пекло», себто "сатанізмами" (коли є такий термін) у назві. Я не знаю, чи ті артисти справді сатаністи,
чи тільки випендрюються, однак я хотіла піти туди саме на «Крихітку». Але годі мені виправдовуватися.
Я дівчина
україномовна і музика мені подобається така сама. Музика формату українських етно-рокфестивалів, якщо не брати язичницький ангажман - цілком моє. І, вибачте за нескромність, часто україномовна українська музика, якась змістовніша (винахідливіша?) за російськомовну українську (або це мені так здається)... І от, коли я
переглядаю програму чергового фесту, то знову не знаходжу там християнського
гурту (або маскуються). Окрім «Воанергесу», який був грав на «Країні мрій» 2012 року. Зате
язичницьких сегментів (та й кришнаїтських, як на "Країні мрій") там вистачає. І досить привабливого виду й оригінального звучання (наприклад, як вони себе означують, «український-обрядовий-хіп-хоп-дай-Боже-етно-чорт»
гурт «Йорий Клоц»).
