В черговий раз я знімаю маску успішності, вуаль лицемірства
і пишу про страждання. Бо це частина мого життя. В житті є місце для радості, є
місце для печалі.
пʼятниця, 18 травня 2012 р.
четвер, 10 травня 2012 р.
САТАНА НА ЩОДЕНЬ. ЗОВСІМ БЕЗ МІСТИКИ
В обід пішла на кухню смажити млинці. Вдень в гуртожитку майже
нікого нема, я залишена сама на себе. Приготування їжі (особливо млинців!) – це
процес медитації. Я розслабляюся і поринаю в себе. Фантазую, згадую. Вдень
люблю виконувати монотонну роботу, а ввечері і вночі – творчу, коли прокинуся
(а це не завжди ранок) – мріяти, молитися, планувати. Вдень буває найважче,
особливо, коли пишу дисертацію, тому краще піти десь на вулицю, зайнятися
плануванням заходу або прибрати в кімнаті. Чи зготувати щось, а ще краще з’їсти потім це з кимось.
вівторок, 8 травня 2012 р.
ПРО САМООЦІНКУ
1
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiQ6HjvoEYnx_ijaTVmO8saIRnKS2KwWG-oj8TEtZaYsz7U0Wly4PJhVpL98qFdjVRIw6V3RtEHKrN3TSzgR3zPKV7bD092ihGZYPxHDxR_5X_aQnZihsFrRmziHOJ1wnP28SNJOwmBLo/s320/%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0.jpg)
Я не
вірю в сильних людей. Тобто я вірю, що сильних людей потенційно не існує. Є
Бог, який проявляє силу, коли ми немічні. Якщо він зміг – то і я зможу. Якщо в
неї вийшло – і в мене вийде.
Вийди з
позиції жертви. Думай про те, як ти будеш перемагати. Почни мріяти. Роби щось.
Роби, що можеш.
Підписатися на:
Дописи (Atom)