ЗА ЗАЛІЗНОЮ ЗАВІСОЮ ГУРТОЖИТКУ № 4

Коротше, ситуація така. В мене є подруга, звати її Лєна, вона живе в гуртожитку номер 4 університету культури і мистецтв. Звісно, що як Лєна моя подруга, то я хочу до неї в гості. Хочу, а не можу! Це так, ніби Лєна сидить в Сибіру на засланні, хоча вона в Києві. Мені дорогу до Лєни відділяє близько двох метрів чи навіть менше. Тіло одного чиновника, наділеного надвладою. Надлюдини. Сторожа гуртожитку. А до 17:00 в будні дні - додайте ще півтора метри комендантки - правительки макіавелліанської моделі. Це така прірва, що ввисоту її не перескочу.

ПРО САМООЦІНКУ

1

Чимало людей комплексують через успіх, красу, таланти інших. Це відбувається між подругами, друзями, колегами, коханими, між батьками і дітьми, вчителями й учнями... Є різниця між тим, щоб порівнювати себе з кимось і черпати натхнення через приклад іншої людини. Тому краса, успішність, талант іншої людини не повинні нас пригнічувати, а навпаки – давати поштовх іти вперед! Нам немає чим хвалитися. Все, що в нас є, ми отримали від Бога.

Я не вірю в сильних людей. Тобто я вірю, що сильних людей потенційно не існує. Є Бог, який проявляє силу, коли ми немічні. Якщо він зміг – то і я зможу. Якщо в неї вийшло – і в мене вийде. 

Вийди з позиції жертви. Думай про те, як ти будеш перемагати. Почни мріяти. Роби щось. Роби, що можеш.