«ГОП ЧИ НЕ ГОП»? В БОГУСЛАВІ СЕРДЮЧКА ЗАСПІВАЛА ЗА РЕГІОНАЛА

Вечір 24 жовтня, йдемо рідною вулицею Богуслава. Я не впізнаю її – тут зроду не було стільки автомобілів – мабуть, щось серйозне роздають, не гречку... Може, вертольоти?

Ми й самі йдемо на звук – на площу Ярослава Мудрого, центральною спорудою якої ще й досі є пам’ятник Леніну. Бо в Богуслав приїхала… Вєрка Сердючка! Звісно, не в річці покупатися, а відспівати за кандидата в нардепи від Партії Регіонів.

Зучора місто завішене рожевими плакатами – приходьте на концерт Сердючки в підтримку Олександра Онищенка. Правда, вночі якісь негідники поклеїли поверх них портрети із явними лідерами виборчих перегонів – Бабцею та Котом, тож уранці комусь там довелося віддирати героїв підпілля разом із винуватцями свята. Видно, нічний дозір, найнятий Кадировим для стеження та побиття диверсантів провтикав.

«Голосуватиму, певне, за Онищенка, він же обіцяв дитячий майданчик відремонтувати», - каже знайома. Ну авжеж, Баба з Котом не мають таких ресурсів, як той, хто привіз нам Ігоря Ніколаєва, Наташу Корольову, Сердючку, запросив Ван Дама у місцевий будинок культури на перегляд фільмів, налив 100 грам чи роздавав разом із консервою, олією, крупою свої картички, - тому й досі не ясно, чому регіонали так бояться Пенсіонерку з Мирною Твариною. А от що моя знайома ще знає про Онищенка, крім його музичних вподобань? Чому він раптом змінив прізвище після того, як в 90-х займався рекетом? Як його конкурс краси ТОП-Юкрейн пов’язаний із постачанням із ВІП-повій? 

А на концерті все до речі. Ми хотіли піти навпрошки, але міліціонер нагиркав на нас, ніби ми екстремісти, обвішані вибухівкою. Та ми не сильно засмутилися: яка влада – така й міліція, це ж тобі не Англія, це Україна, це Партія Регіонів і її типаж! Коли досягли площі, Кандидат вже закінчував говорити і запрошував Зірку до сцени. Зірка з’явився із зіркою на голові і заходився співати, але на початку назвав світлорежисерів «суками», бо не могли до шмиги переключити світло. Народ заходився реготом, як і тоді, коли Данилко відпускав жарти про «Аннушку», наш місцевий кабак.

Я озирнулася: навколо оточували співвітчизники з сумними обличчями, пивом.

Ми пішли після пісні «А горілка».

Символічна пісня... В одному селі Онищенко зібрав в клубі народ на День Учителя, там влаштували свято, пригощали горілкою, так що педагоги поверталися додому радісними, забувши про всі проблеми. Цього разу богуславці поверталися сумними, бо не наливали, лише деякі на шляху могли зустріти свою любов або стовпа. Бо на площі намети з напоями таки стояли (як і ігрові автомати, чудесні пристрої для відшкодування витрат). Після концерту можна було би зібрати чимало пляшок, здати їх і купити коробку паперу А4.