КРИШТАЛЬ І КИЛИМИ

Дякую, хто молився за мене - я знайшла житло і вже рівно тиждень живу на Оболоні. Тут тепло, багато меблів, тихо, як у храмі, можна писати книжку. Одна сусідка любить проповіді, тож я збираю крихти мудрості, коли дослухаюся до аудіо через прочинені двері покою.
 

У мене власна кімната - затишна та дуже символічна. Я прокидаюся і засинаю серед справжньої колекції кічу: у дзеркальній шафі стоять масивні кришталеві вази та салатниці, напоказ виставлено графини з фужерами із синього скла, келихи з баранячого рогу (з них мабуть ніхто ніколи й не пив), книги про битву під Москвою.... Над ліжком - вигоріла на сонці фоторепродукція картини із соснами в полі - "Жито" Шишкіна, грубі потемнілі чеканки, гігантський телевізор "Славутич" (працює, ТК "Інтер" - так точно!), на стіні - килим за східними мотивами.

Можливо у вас чи у ваших родичів зберігаються точно такі ж "дефіцитні" речі. Ці складові пролетарського декору були заявкою про заможність. "Естетичний" посуд, куплений за немалі, відкладені гроші, виставлявся у вітальні в дзеркальних шафах (ті створюють ілюзію, ніби нажитого в два рази більше). Зараз, якщо ти не фанат ретро, все це добро сприймається неестетично; сумніваюсь я, що ти хвалитимешся кришталем або чеканками... Бабусі, якій належало все, вже давно немає, але ці речі нагадують мені, що нічого, заробленого на землі, не візьмеш із собою на небо чи в пекло... Не варто витрачати життя на накопичення килимів і кришталю.