Ділюся трохи гарячими враженнями від мітингування проти законопроекту про регіональні мови. Не витримала вчора таки моя душа, залишила правку дисертації, поїхала на мітинг і ночівлю до "Українського Дому"... Зрештою, побачила на фотографіях мітингу під Адміністрацією Президента знайомих із "Подільського клубу". Іду Хрещатиком, зустрічаю людину із червноним від сонця обличчям, як і в мене, - очевидно, мітингувальник, думаю. Або перележав на Трухановім острові, - каже мій друг і патріотична совість Леонід.
Біля "Українського Дому" виступають політики, з обох боків будівлі поставили варту, аби беркутівці не напали й не розігнали то всьо. Часто згадують улюблену Білорусь, як і в них колись такий мовний закон просунули.
На ніч - хто сторожує на карематах під дверима "Дому", хто на сходах. В принципі, вночі чування досить мирні, крім випадків, коли беркутівці реагували на встановлення біотуалету чи великих парасоль від сонця, бо думали, що ставлять намети. Леонід каже, що то "наметофобія".
"Гаряче" було тільки в день захисту "Українського Дому", коли зібралися люди, щоб перешкодити прес-конференції Януковича. Я прийшла, коли починалися сутички, під стінами будинку стояли колони беркутівців, їх прибувало ще, тут і там ходили політики, люди утворили живий ланцюг, щоб не пускати силовиків, ті тишком-нишком підійшли з іншого боку "Українського Дому", але їм дали відпір. Деяких міліціянтів і протестувальників побили, потім пустили сльозогінний газ, він досить далеко розпилився, ті, хто стояли близько відбігали, мили обличчя водою, закривали ніс і рот тканиною, але, не тікали, тримали оборону. Було відчуття важкості в легенях, потім пекла шкіра і сльозились очі. Мама телефонувала майже щодесять хвилин. Біля колони силовиків справа музиканти-фольклористи влаштували майстер-клас народних танців і співів. Одна колоритна бабця закликала беркутівців розслабитися: "Хлопці, ану чого ви стоїте? Беріть дівчат і танцюйте!".
Сьогоднішня липнева ніч була варта того, щоби порушити звичний регламент життя і заночувати під "Українським Домом". Ми сиділи на прогрітих сонцем сходах, площу освічує місяць. Липень. З півночі до години другої чи третьої нас бадьорили музиканти - Сергій Василюк ("Тінь сонця"), Тарас Силенко, Тарас Компаніченко та інші талановиті, "неестрадні" люди, імен яких поки не знаю. Це нагода рідкісна і цінна, бо співають музиканти від душі, служать людям, до того ж безкоштовно. Пісні патріотичні, старовинні, багато з них закликали в бій кривавий. Це нагадувало, що багато людей стояло за Україну в набагато важчих умовах, ніж ми зараз, та, з іншого боку, акція ж була мирна, а пісні про смерть ворогів були для мене далекими.
Було й те, що засмучувало: надписи, що принижують особистість Президента, хай і поганого, футболки з матюками. Не мусимо на приниження відповідати приниженням. На вульгарність ще більшою вульгарністю. Але в мітингу беруть участь різні люди, а його культуру формують ті, хто туди приходить.
Так не вистачало "світла й солі", співаків-християн. Хай, і не на "великій сцені". Я не про роздачу листівок, а дій в контексті акції, коли месидж стосується проблеми, заради якої люди тут зібралися. Були ж музиканти-язичники, співали гарно, апелювали до історичної тяглості українства. Нічим не гірші могли би бути й виконавці-християни з україномовними піснями, зрозумілими і поза церковними колами. Це таки би вплинуло на настрої акції. На жаль, поки що не чула більше трьох хороших україномовних християнських гуртів. Тому, якщо хтось серйозно займається музикою і сумнівається, потрібна ваша творчість комусь, крім Бога, чи ні, можете не сумніватись, таки потрібна.
Проте на акції я зустріла Тетяну, що ночувала у секторі "Відсічі", вона поділилася зі мною коциком, на ранок я побачила біля її спальника Біблію. Один активіст із запитав, з якої я організації. Я сказала, що з ССХ, і дуже цим пишалася. Говорили, про те, що об'єднує, про молитву за Україну.
Добрі люди з "Відсічі" офірували мені місце в "спальному районі", коремат. Було трохи твердо, зате коцик спас від ранкового холоду. В кінці Компаніченко заспівав колискову.
Немає коментарів:
Дописати коментар