УЛЮБЛЕНІ ПОЕТИ: ЯН ТВАРДОВСЬКИЙ

Зимовими самотніми вакаціями - світлі вірші відомого польського автора Яна Твардовського (1915 - 2006), римо-католицького священника із Варшави, вірші про любов, травинок і мурашок, прості і вбогі духом, у перекладі письменниці Дзвінки Матіяш (Твардовський Ян. Ще одна молитва. - К.: "Грані-Т", 2009).








Святий Боже, святий кріпкий, святий усміхнений -
що сотворив папугу, вужа і смугасту зебру -
покликав до життя білку і гіпопотама -
вусами хруща лоскочеш богословів -

сьогодні, коли мені так сумно, і порожньо, й темно -
усміхнися до мене
(1950, 1982)




НЕМА ЧАСУ


Не зовсім зрозуміло чому так буває
що час тоді з"являється як його немає
і якраз стільки скільки його треба
навіть вві сні коли тіло стає схожим на душу
в кого часу забагато той все гірше робить


коли любиш завжди час знаходиш
навіть як немає вільної хвилини
на зустріч лист сповідь промивання рани
на смутку по телефону довгі півхвилини
на жаль неспокійний на те щоб дізнатись
що добрі менш добрі а злі трохи кращі
бо у житті тільки мораль неморальна
(1976, 1980)




ПИСЬМО


Христе що не брав пера в руки
не схилявся над аркушем паперу
не писав євангелія


чому не пишемо так як говоримо
не пишемо так як любимо
не пишемо так як страждаємо
не пишемо так як мовчимо


пишемо трохи так як не буває
(1981)




СОН


Мені снилося небо
для пса вірного після смерті
для півня що не за гроші будить
для свинки що на свячене свою шинку давала
для овечки, що перед смертю ридала


Нехай святий Рох не нудить
що на небо йдуть тільки люди
(2000)


ЛЮБОВ


Спершу не могли повірити
казали одне одному
наша любов така велика
неохопна як листя
так високо так близько
потім що так не буває
тому що все минає


але Ти що знаєш птахів до одного
і всі буки в лісі
знаєш що любов як вічність
без до і після
(1978, 1980)