понеділок, 29 серпня 2011 р.

Мій Пес

Я дружила із дивакуватою, скажу вам, особою, яка вчила мене радіти в "достатку і тісноті". Про нього мій вірш:)).


Мій пес гордий
він навіть не покаже,
що часом невдоволений
що часто ревнує
як гладжу котів

псу моєму нудно
з моїми синтементами
виливаю йому душу
а він мовчить
і слухає

Коли я плачу
він лізе цілуватися
облизує сльози
вискакує на руки
я розкажу тобі
де сховав кістку
тільки не плач

киває: біжімо
до річки гуляти
там багато жабок
горобці цьвірінькають
і скільки всього цікавого

або бігти вслід за трактором
в кущах тихо вичікувати
хитро посміхатись
коли заведеться
гавкати на нього
кусати за шини

показати, який я злий
коли зі мною моя пані
які в мене сильні лапи
які в мене страшні зуби
які розумні очі

і тільки коли
засинає вся хата
вимикається світло
мій пес ляга на порозі
і тихо виє на місяць
щоб нікого не розбудити

2 коментарі:

  1. Песик мав би бути дуже задоволеним з того, що про нього написали такий непоганий вірш...

    ВідповістиВидалити
  2. Теоретично - так), але пес - матеріаліст...

    ВідповістиВидалити