ЧИ ПЛАЧЕ БОГ?

Чи плаче Бог? Якщо так – що змушує Його плакати і як часто Він це робить? Через що Він плаче, а через що – ні? Що Його заспокоює, якщо Він плаче? Чи хто? Чи стає Йому легше, коли Він виплачеться? Адже сльози течуть, коли важко… Або коли шкода... Або, коли боляче...

ЧИ ПОТРІБЕН ЛЮДИНІ ХВІСТ?

Серед холодного дня на автобусній зупинці я зустріла безхвостого пса. Інші його товариші бігали по вулиці, високо підібгавши хвоста, деякі порядні панянки прикривалися ним, а старий пес-мудрун усівся на хвіст, щоб не відморозити попу.
У спеку цей безхвостий міг би відганяти ним мух, але, на жаль, не може. Чи, принаймні, жестикулювати, як ми, люди, руками, але і тут пес  безпомічний!

А скільки переваг мали б ми, люди, отримавши хвоста! Панночки робили би хімію на хвості, вплітали би в нього модну біжутерію, золоті прикраси. Красивішою вважалася б не та, в якої гарні довгі ноги чи осина талія, а найрозкішніший хвіст! А з розвитком моди звичайні хвости перестали би вражати світ, тож модниці, як у добу бароко, носили би хвости у формі корабля чи замку. А коли б мода пішла у бік модернізму і запанував мінімалізм форми, модниці обмежилися би міліруванням хвоста і короткою стрижкою.

ХАТНЄ НАСИЛЬСТВО

Я бачила це кілька разів. На вокзалі. Біля забігайлівки. Як чоловік гамселив жінку. Остання така історія сталася в понеділок, 7 листопада в Богуславі біля бару «Каштан» на вулиці Миколаївській. Біля восьмої вечора ми з другом проходили повз той заклад. На вулиці – мінус один. На асфальті лежить вона, у джинсах і светрі. З оголеним попереком, що надає багато «користі» для її здоров’я. Поряд стоїть розлютований він – щось кричить, волоче її тіло за руку, брутально називає. Ми проходимо повз. Я повертаю голову і бачу, як він вдаряє її ногою в обличчя і відходить.

КІТ І ПЕС

Сьогодні у Львові купила листівку-фотографію кота і собаки поряд. Задумалася над цим вічним філософським питанням, чому кіт і пес не дружать. І написала віршик.




Кіт і пес...
Так личать одне одному...
Так добре, коли вони разом.
"Може, помиримось", - каже один,
Й інший не проти.
Але
Виходить хазяйка
І кіт
треться об ноги,
"погладь мене",
І пес
Скаче на руки,
"обійми мене,
не думай про блохи"
І тут - 
Ревнощі:
"Кого ж вона більше любить?"
Конкуренція:
"Хто найкрасивіший у світі?
Кіт чи пес?"
А потім
Кожен образливо 
Йде у свій бік:
Пес - до буди,
Кіт - на поріг.
Ох, ці жінки,
Через вас
Війни усі
На землі!

ЧОМУ Я НЕ ФЛІРТУЮ?

«Чому я не фліртую?» – прочитаєш назву моєї статті і, можливо, почнеш пригадувати ситуації, де я могла би фліртувати. Бо коли заявляєш такі речі, потрібно відповідати їм. Мені і самій тепер страшно, але я обрала цей заголовок, бо він куди кращий ніж холодне «Функціональні особливості флірту» чи нудне «Флірт: проблематика і поетика» – прямо, як тема дисертації!

Але питання, яке я ставлю у цій статті – не в тому, чи можна фліртувати, а – чи варто. 

Данило КІШ. ЗАМОК, ОСВІТЛЕНИЙ СОНЦЕМ

Завершила щойно переклад одного із  найулюбленіших  оповідань Данила Кіша. Ділюся:)

Загубилася Апельсинка, найкраща між корів на селі. І він прагне знайти її будь-якою ціною, навіть, якщо прийдеться шукати її цілу ніч. Пан Молнар йому би не пробачив. Апельсинка – найкраща серед корів пана Молнара. Він ладен обшукати увесь ліс, і далі, якщо треба. Буде просити Віраґа, щоб погнав зі своїми і корів пана Молнара, і хай йому передасть: «Апельсинка загубилася. Як крізь землю провалилася». І хай ще скаже: «Анді благає пана Молнара, щоб лиш не злився на нього. Він зробить усе, щоб знайти Апельсинку, бо знає, що вона тільна і що це найкраща корова у всьому селі. Але вона мов крізь землю провалилася». І хай скаже: «Анді передав, що коли не знайде Апельсинку до завтрашнього ранку – хай на нього не чекають. Він піде у світ і більше ніколи не повернеться в село. Нехай пан Молнар не сердиться». А пані Сам, його матері, скажіть, хай не плаче. «Анді пішов у світ, бо загубив Апельсинку». Тільки мусить говорити це обережно, бо інакше його мама помре на місці. Тому хай тільки краще скаже: «Анді загубив Апельсинку. Не повернеться, доки не знайде її». Скаже так Віраґу. Він йому, Віраґу, завжди допомагав, коли у нього губилася котрась із корів. А що казатиме пану Молнару, коли знайде корову, хоч втрапить додому пізно, глибокої ночі, як минулого разу? Розповість йому, як Апельсинка паслася тут, поблизу, з рештою корів, але, в одну  мить, її не стало, мов крізь землю провалилася.

ЧУДОДІЙНІ ПАПЕРОВІ ЛИСТИ

Я поділилася із мамою першою ідеєю із попередньої статті "Жити навпаки" (відправити бабусі листівку), але вона сказала, що краще цього не робити, бо баба Валя може подумати, ніби щось зі мною сталося, що листівка є прощальною:).