ДВА ВІРШІ З МАЙДАНУ

Перший я написала під час Мирного Майдану, такого святкового і піднесеного - десь у кінці 2013 року. Другий знайшла недавно в новому блокноті, родом з 2014-го, мабуть кінця лютого, коли все вже сталося і нині трагічно продовжує ставатися. Вірші про Майдан, любов, життя - до силових протистоянь і після.

*

Мокронога зима наша.

Ми то губимося, то гріємося,

Я ношу йому ліки від кашлю

І надіюсь, що десь зустрінемося.

Я шукаю його біля Ангела,

Я щодня виглядаю на площі,

Щоб зима скоріше розтанула,

Аби дні здавалися довші.

Щоб нічого більш не боятися,

І якщо навіть будуть бити,

Треба просто із ним обійнятися,

Треба просто його любити.

І щоб просто - більше хоробрості,

І щоб просто - перемогли наші,

Я несу собі ліки від гордості.

Я ношу йому ліки від кашлю.

**

Перенесу я той день,

Коли тебе, друже, не стало,

Коли тінь вкрила місто те,

Де тебе я спізнала.

Відтягну я той день.

Довго сонце нам буде стіною,

Завтра ж зранку тебе принесуть

Із покритою головою.

І якщо Бог так велить,

Якщо всі ми до болю безсилі

Будем завтра... А зараз, в цю мить,

Я просто тебе любила.