ХРИСТИЯНСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

Недавно ми створили Асоціацію Освітян-Християн, такий собі "цех" однодумців, що працюють в освітній сфері. При тому, не "християнське гетто", а штуковину, яка буде працювати на користь суспільству, брати участь у вирішенні серйозних проблем не тільки віруючих людей. Звичайно, перша така проблема, яка стала на думці - корупція у вишах. Оленка, наш голова, розповідала драматичну історію про те, як начальство універу, в якому вона викладала, вказувало, у кого приймати "екзамен без екзамену", і вона дуже доступно заявила, що християнка і нічого такого робити не буде. А а далі як почалися репресії... "Ну мені, з одного боку, цікаво було спостерігати, як вони зі мною збиралися розправитися", - каже вона. Хе-хе...


І вирішили ми провести серйозний захід - круглий стіл "Освіта без корупції". От організація столу набирає обертів... Я до ночі переписуюся з цього приводу, приходжу навіть на серйозні зустрічі. Звісно, як людина демократична, хочу бачити на тому столі не тільки депутата чи правозахисника, а й звичайного студента - ну як, звичайного, - того, що якось бореться із корупцією. І от пишу я довгого листа одному такому, пояснюю концепцію, все, як належить, і зазначаю, що організатор - АОХ. І жду відповіді, а сама мрію, як воно все буде. Як ми подолаємо корупцію, заохотимо людей не боятися, видамо книжечку...

Аж ось мені приходить дуже коротка відповідь: "все добре, але я не беру участь у заходах, які проводять релігійні організації".

О.

 Я, наче й доросла людина, але дуже засмутилася від такої відповіді, - десь годин на 2, навіть ходила на стадіон, а потім в магазин по шоколадку. Пішла, сусідці розказала, але мало що помогло. А потім ще молилася і писала щоденник.

Звичайно, я подякувала студентові за відповідь, та й усе. А сама іду, і гризу себе... І думаю - а що тут такого поганого, що християнська організація?
Не така вона вже й релігійна!
І навіть не організація ще!
Ми ж корупцію хочем побороти(.

З'їла яблуко, втішила себе трохи, та й почала розмірковувати.

Ну, а чого людині боятися християнської ініціативи?
Ну, може в того студента поганий досвід. 
Може, його обманули якісь християни чи довго повчали, що він тепер на дух не переносить слова про Ісуса.
Може, почув про співпрацю одних християн із поганими політиками?
Ну, я теж таке чула, та до чого тут я?


Гроші не відбираю.
Гіпнозом не володію.

Ну, гаразд, є в протестантському середовищі негативні колективні звички. Всякі дурні правила. Але вони не Божі. Що спільного з Богом, коли люд пасивний? Чи коли жінок не поважають? Чи коли хлопці морозяться? 
Хіба це про всіх?

Ми ж тут хочемо зайнятися реальним ділом!

Чому ж людина не хоче мати з нами справи? - трохи не в сльозах питаю я.

Боїться за свій авторитет?

("Ти себе накручуєш" - скаже один колега).

Та, насправді, ми не просто так Асоціація освітян-християн. Не Асоціація освітян-киян чи освітян-спортсменів. Відповідно, і
мріємо ми трохи далі, ніж про те, щоб в університетах перестали давати хабарі. В результаті ми хочемо, щоб оце все принесло славу Богові. Щоб, побачивши нас, люди подумали добре про Нього.

Навіщо?

Яка користь від цього Україні?

Бо тільки Бог може змінити геть усе.
Ми можемо змінити закони, уряд.
Але тільки Він може змінити людей.

Корінь проблеми.