Переклала цей вірш із польської на останньому курсі університету. Не тому, що я люблю смерть. В таких ситуаціях (як у вірші) чітко проясняється розум і, як ніколи, починаєш розуміти, що в житті важливо, а що - ні. Тоді важко не вірити в Бога.
1
Їх виводять рано
на кам’яне подвір’я
і ставлять під стіною
п’ятьох чоловіків
двох – дуже молодих
ще в розквіті сил
більше нічого
про них не можу сказати
2
Коли підрозділ підносить
зброю під приціл
відразу все постає
у ясному світлі
реальності
жовтий мур
холодна блакить
чорний дріт на мурі
замість горизонту
це момент бунту проти чуттів
які раді б утекти
як щурі із корабля що тоне
Перед тим як куля дійде до місця призначення
око помітить наближення снаряду
слух подовжить сталевий свист
ніздрі наповняться гострим димом
з піднебіння впаде пелюсток крові
дотик скорчить і відпустить
Тепер вони вже лежать на землі
по очі накриті тінню
Підрозділ відходить
їхні гудзики паски
і сталеві каски
живіші від тих
що лежать під муром
Я не довідався про це сьогодні
мені відомо ще від учора
ось чому я писав
примітивні вірші про квіти
Про що говорили п’ятеро
у ніч перед екзекуцією
про сни пророчі
про пригоду в борделі
про пригоду в борделі
про частини автомобіля
про морську подорож
що коли йому випали пікові карти
не треба було починати
що горілка найкраща
після вина болить голова
про дівчат
про фрукти
про життя
І отже можна
використовувати в поезії імена грецьких отців
можна боротися за тривалість барви неба на світанку
писати про кохання
а також
зі смертною повагою
жертвувати для зрадливого світу
троянду
Немає коментарів:
Дописати коментар