В черговий раз я знімаю маску успішності, вуаль лицемірства
і пишу про страждання. Бо це частина мого життя. В житті є місце для радості, є
місце для печалі.
пʼятниця, 18 травня 2012 р.
четвер, 10 травня 2012 р.
САТАНА НА ЩОДЕНЬ. ЗОВСІМ БЕЗ МІСТИКИ
В обід пішла на кухню смажити млинці. Вдень в гуртожитку майже
нікого нема, я залишена сама на себе. Приготування їжі (особливо млинців!) – це
процес медитації. Я розслабляюся і поринаю в себе. Фантазую, згадую. Вдень
люблю виконувати монотонну роботу, а ввечері і вночі – творчу, коли прокинуся
(а це не завжди ранок) – мріяти, молитися, планувати. Вдень буває найважче,
особливо, коли пишу дисертацію, тому краще піти десь на вулицю, зайнятися
плануванням заходу або прибрати в кімнаті. Чи зготувати щось, а ще краще з’їсти потім це з кимось.
вівторок, 8 травня 2012 р.
ПРО САМООЦІНКУ
1
Чимало
людей комплексують через успіх, красу, таланти інших. Це відбувається між
подругами, друзями, колегами, коханими, між батьками і дітьми, вчителями й
учнями... Є різниця між тим, щоб порівнювати себе з кимось і черпати натхнення
через приклад іншої людини. Тому краса, успішність, талант іншої людини не
повинні нас пригнічувати, а навпаки – давати поштовх іти вперед! Нам немає чим
хвалитися. Все, що в нас є, ми отримали від Бога.
Я не
вірю в сильних людей. Тобто я вірю, що сильних людей потенційно не існує. Є
Бог, який проявляє силу, коли ми немічні. Якщо він зміг – то і я зможу. Якщо в
неї вийшло – і в мене вийде.
Вийди з
позиції жертви. Думай про те, як ти будеш перемагати. Почни мріяти. Роби щось.
Роби, що можеш.
Підписатися на:
Дописи (Atom)