Данило КІШ. ЗАМОК, ОСВІТЛЕНИЙ СОНЦЕМ

Завершила щойно переклад одного із  найулюбленіших  оповідань Данила Кіша. Ділюся:)

Загубилася Апельсинка, найкраща між корів на селі. І він прагне знайти її будь-якою ціною, навіть, якщо прийдеться шукати її цілу ніч. Пан Молнар йому би не пробачив. Апельсинка – найкраща серед корів пана Молнара. Він ладен обшукати увесь ліс, і далі, якщо треба. Буде просити Віраґа, щоб погнав зі своїми і корів пана Молнара, і хай йому передасть: «Апельсинка загубилася. Як крізь землю провалилася». І хай ще скаже: «Анді благає пана Молнара, щоб лиш не злився на нього. Він зробить усе, щоб знайти Апельсинку, бо знає, що вона тільна і що це найкраща корова у всьому селі. Але вона мов крізь землю провалилася». І хай скаже: «Анді передав, що коли не знайде Апельсинку до завтрашнього ранку – хай на нього не чекають. Він піде у світ і більше ніколи не повернеться в село. Нехай пан Молнар не сердиться». А пані Сам, його матері, скажіть, хай не плаче. «Анді пішов у світ, бо загубив Апельсинку». Тільки мусить говорити це обережно, бо інакше його мама помре на місці. Тому хай тільки краще скаже: «Анді загубив Апельсинку. Не повернеться, доки не знайде її». Скаже так Віраґу. Він йому, Віраґу, завжди допомагав, коли у нього губилася котрась із корів. А що казатиме пану Молнару, коли знайде корову, хоч втрапить додому пізно, глибокої ночі, як минулого разу? Розповість йому, як Апельсинка паслася тут, поблизу, з рештою корів, але, в одну  мить, її не стало, мов крізь землю провалилася.

ЧУДОДІЙНІ ПАПЕРОВІ ЛИСТИ

Я поділилася із мамою першою ідеєю із попередньої статті "Жити навпаки" (відправити бабусі листівку), але вона сказала, що краще цього не робити, бо баба Валя може подумати, ніби щось зі мною сталося, що листівка є прощальною:).

ЖИТИ НАВПАКИ

Якось я  подумала: чому не спробувати жити навпаки? Чинити не так, як звичайно. І вирішила почати з того, що, було би непогано, наприклад, знайомитися в церкві не лише з українцями, яких добре розумію, а з африканцями, які приходять на служіння англійською, але спілкуються, в основному, у своїх, африканських колах. І, знаєте, в 2-х із 3-х моїх спроб, вони сприймали це, скоріше, підозріливо, ніж радо...

Але є надія, що в Києві у мене з'явиться хтось із "чорних" друзів. 

Важко жити навпаки, що тут скажеш! Зручніше "пливти" традиційно, тоді тебе легше сприймають або не помічають. 

Я знаю про це ще зі школи. Коли перейшла із сільської в міську - не соромилася говорити, що я із села, пишалася своїм Медвином, написала про нього поему!, а мене дражнили "селючкою". Коли добре вчилася, знову критикували. Сміялися, коли говорила чистою українською без матюків. "Нармальним" вважався суржик, а "елітним" - рускій.

ЧИ ЗНАЮТЬ ЖІНКИ, ЧОГО ХОЧУТЬ?

В певний момент життя я зауважила, що мої погляди на те, яким має бути чоловік, – скоріше, не мої, а моєї подруги, яка впевнено виставляє хлопцеві бали за своїми критеріями. Але не тільки. Це також смаки соціальної групи – християн, хороших, із високими цінностями, але подекуди схильних до шаблонності. Чи знаю я насправді, чого хочу від коханої людини і від життя з нею? Чи достатньо я чесна із собою, щоб визнавати свої потреби і мрії, а не примушувати себе прагнути ніби-то «правильного», тобто «усталеного»?

МАМА

Я колекціоную чудеса Божі. Одне із них - мама. Щоб його зберегти (бодай, у своєму серці), важливо усвідомити - ЖОДНА людина в світі не буде тебе більше любити, ніж вона! Це чудо Боже, коли є хтось такий у світі, хто весь час про тебе думає, дзвонить по кілька разів у день (саме коли ти вечеряєш:)), тільки би почути твій голос і знати, що з тобою все гаразд. І тій людині не йдеться про те, щоб ти теж про неї весь час думав чи дзвонив саме коли руки в тісті. 
І, що неймовірно, - ти завжди будеш дитиною! Я вже виросла, та, коли приїжджаю додому і сплю до 10-ти, мама вже давно на ногах, готує сніданок, бо я повернулася додому! 
Вона - героїня мого віршика.





моя мама фея
коли я прокидаюся
відчуваю, що не сама
вона стоїть у своїй лабораторії-кухні
місить суміш із чудодійних трав
звуків, запахів, дотиків
робить водночас сім справ
сім страв
мене будить запах чарівних пиріжків
або ж чарівного какао
чашки - то пані у бальних платтях
миски - каруселі, човники, кораблі
ложки, виделки стрункі та високі

та коли мама йде
все ніби завмирає
холоне сніданок
і я визираю з вікна балкону,
ледь підтягуючись на пальчиках,
коли ж мама прийде
і щось принесе

ПОЛІТИЧНИЙ ВЕРТЕП НА ХРЕЩАТИКУ

10-та ранку. На Хрещатику не можливо говорити по телефону. На всю гучність працює звукова апаратура. Рухаюся в бік Бесарабської площі. Спочатку в полі зору білі намети із червоними серцями. Звідти чую пісні Компаніченка, Чубая, Петриненка... Мороз по шкірі, блискуча асоціація - слухати ці самі пісні в тому ж місці, що в 2004-му році. Але сентименти стримую: сьогодні всі використовують одні і ті ж твори мистецтва, перетворюючи їх на "патріотичний кітч" задля лобіювання (протилежних між собою) політичних інтересів.
 

ЯК ЗУСТРІЛИ БАБУ ЯГУ

Листопад чи березень. Батьки загрібають в подвір’ї листя, я, тим часом, задивляюся на лісок метрів за 200 від бабусиної хати. Кажу собаці: «Стьопко, пішли по гриби». Нещодавно по телевізору показували радянський фільм – казку, де дівчинка пішла у ліс, там на неї чекало безліч пригод і випробувань, але вона вийшла з лісу переможницею, бо знайшла чи то чарівну квітку, чи добру чарівницю, чи Івана-Царевича. «Ходім, Стопко, будеш мене охороняти,» - кажу йому, хоч пес пережив кількох секретарів Радянського Союзу і вже недочуває й недобачає. Стьопка мовчки слідує за мною. В лісі ніяких грибів не було, тільки на дереві, а дістати їх в чотири роки мені не під силу. Стьопці в п'ятнадцять теж. Розчарував мене ліс. «І що там цікавого? Листя ніде не видко, які там гриби?!». Ні пригод, ні випробувань.

Збігнєв ГЕРБЕРТ. П’ЯТЬОМ

Переклала цей вірш із польської на останньому курсі університету. Не тому, що я люблю смерть. В таких ситуаціях (як у вірші) чітко проясняється розум і, як ніколи, починаєш розуміти, що в житті важливо, а що - ні. Тоді важко не вірити в Бога.

1

Їх виводять рано

на кам’яне подвір’я

і ставлять під стіною

п’ятьох чоловіків

двох – дуже молодих

ще в розквіті сил

більше нічого

про них не можу сказати

2

Коли підрозділ підносить

зброю під приціл

відразу все постає

у ясному світлі

реальності

жовтий мур

холодна блакить

чорний дріт на мурі

замість горизонту

це момент бунту проти чуттів

які раді б утекти

як щурі із корабля що тоне

Перед тим як куля дійде до місця призначення

око помітить наближення снаряду

слух подовжить сталевий свист

ніздрі наповняться гострим димом

з піднебіння впаде пелюсток крові

дотик скорчить і відпустить

Тепер вони вже лежать на землі

по очі накриті тінню

Підрозділ відходить

їхні гудзики паски

і сталеві каски

живіші від тих

що лежать під муром

Я не довідався про це сьогодні

мені відомо ще від учора

ось чому я писав

примітивні вірші про квіти

Про що говорили п’ятеро

у ніч перед екзекуцією

про сни пророчі
про пригоду в борделі

про частини автомобіля

про морську подорож

що коли йому випали пікові карти

не треба було починати

що горілка найкраща

після вина болить голова

про дівчат

про фрукти

про життя

І отже можна

використовувати в поезії імена грецьких отців

можна боротися за тривалість барви неба на світанку

писати про кохання

а також

зі смертною повагою

жертвувати для зрадливого світу

троянду